Чорний шлях — стародавній розгалужений торговельний шлях, яким користувалися тюркські народи Північного Причорномор'я для перекочівлі з Лівобережної України до Запорожжя (Січ), Поділля, Галичини. Земля Старокостянтинівщини є носієм надзвичайно цікавих історій, які і пропонуємо вам відвідати в цьому турі.  Початок туру в смт. Новоселиця Палац Гіжицького у Новоселиці Сучасне село Новоселиця в давнину значилося як ферма-хутір. Вона до 1725 року належало великим магнатам Сангушкам, проте згодом вони продали свої володіння Бартоломею Гіжицькому. Молодший брат Сангушка залишився у Новоселиці, а при його сині Людовіку Гіжицькому побудували палац в стилі англійської неоготики. В деяких даних йдеться, що палац побудований на початку 19 століття, але існує і точніша дата – 1820 рік. Син і онук Людовіка пов’язали своє життя з Австро-Угорщиною – вони добилися титулів графа, однак про маєток не забували і періодично в ньому бували. https://www.youtube.com/watch?v=EUC2KkrVBws Палацово-парковий ансамбль "Маєток Ілляшівка" Парк вважається найвищою точкою в селі. До наших часів зберігся і панський парк, якраз біля маєтку. Нині в маєтку знаходиться старостат та поштове відділення. Губинске городище У високого берега річки Славутич у Хмельницькій області знаходяться вали Губинського городища. Це відома археологічна пам’ятка XII-XIII ст. Перші згадки про городище сягають 1901 року. Церква Великомученика Юрія Змієборця у Веснянці Станом на 1886 рік в колишньому власницькому селі Свинна Старокостянтинівської волості Старокостянтинівського повіту Волинської губернії мешкало 1249 осіб, налічувалось 215 дворових господарств, існувала православна церква, постоялий будинок, школа, постоялий двір й постоялий будинок. В "Історико-статистичний опис церквів..." йдеться про те, що храм нагадував корабель і був зведений "по загальному старовинному плану" простим майстром-самоучкою на гроші парафіян. Церква вважалася уніатською та була приписана до Старокостянтинівської замкової церкви св. Трійці. 15.00 Обід на природі Державний історико-культурний заповідник «Самчики» У с. Самчики, що знаходиться неподалік від Старокостянтинова, є унікальний архітектурно-парковий ансамбль заможного полковника XVIII ст. Петра Чечеля.Більшість подолян знають це місце завдяки чудовій садибі, якій приписано титул «подільського Версалю». Так це чи ні, але наприкінці XVIII ст., Петро Чечель облаштував у Самчиках розкішну резиденцію, з гарним парком, східним оформленням кімнат у стилі ампір). Колись садибу оточував кам’яний мур, а перед входом у «Версаль» і досі збереглися 200-літні пажі, веселий та сумний леви. Перший – зустрічає гостей, запрошуючи на гостину в дивовижний будинок зі східними орнаментами. Інший – проводжає гостей із сумним поглядом, наче більше ніколи не зустрінеться з ними. Майстер клас з самчиківського розпису Між іншим, Самчики славляться легендарною самчиківкою, або, як її називають,– самчиківським розписом. Це декоративно-ужиткове мистецтво виглядає просто та дуже гарно! Яскраві стилізовані квіти виростають то на тарілках і горщиках, то на печах, стінах і парканах місцевих жителів, та навіть на автобусній зупинці села. І якщо дуже кортітиме – народні майстри із задоволенням проведуть майстер-клас гостям, адже в Самчиках єдина загальноосвітня школа, в якій обов’язковим предметом є розпис! Ви можете замовити майстер клас, під час якого намалюєте власний незабутній узор Самчиківського розпису, вашим вчителем будуть найкращі майстри цього унікального виду мистецтва. Старокостянтинів Надзвичайно цікаве історичне містечко, через яке проходив легендарний Чорний Шлях. Тут є Домініканський собор з вежею XVI століття, а біля старовинних споруд зливається дві річки – Случ й Ікопоть. Тобто одна з доріг, якою татарська орда гнала невільників до Кримського півострова. А замок князів Острозьких був такий міцний, що татари жодного разу так і не змогли його захопити. Антоніни. Фахверкове містечко Сангушків-Потоцьких Село Красилівського району. В 1812 році князь Сангушко побудував палацово-парковий комплекс, прикрасою якого був палац. До середини ХІХ ст. маєток переходить у власність Потоцьких. Зберігся парк, кінний манеж, будинок управителя, в’їзні ворота, двоповерховий флігель, сторожка та будинки-офіціалістів.   Повернення в Хмельницький