Маленьке село Отроків, що в Новоушицькому районі Хмельницької області, було другим за значимістю після Миньківців поселенням самопроголошеної Миньковецької держави. Саме тут знаходилася резиденція її правителя Ігнація Сцибор-Мархоцького - знаменитого дивака XVIII - XIX століть. Замок Мархоцького разом з баштами, господарськими приміщеннями та форумом частково зберігся до наших днів. Крім нього в Отрокові збереглася Тріумфальна арка, через яку здійснювався в'їзд до резиденції та природні романтичні гроти в долині річки Ушиці.

Отроків був заснований у XVII ст. на місці невеличкого хутору. Але, за однією з версій, Отроківський замок міг існувати ще в литовську добу. У 1736 році Миньківці разом з навколишніми селами (Миньковецький ключ) купив польський магнат Войцех Мархоцький. У 1788 році Отроків був переданий у спадщину племіннику Войцеха Мархоцького — Ігнацію. Найбільшого розквіту Отроків досяг за часів Миньковецької держави.

Отроківський замок, збудований графом Сцибор-Мархоцьким (або ж перебудований з більш старих укріплень) постав наприкінці XVIII століття на високому пагорбі над річкою Ушиця. Він вважався найрозкішнішою резиденцією правителя Миньковецької держави.

Головна башта замку:

Інша башта:

На території замку знаходився панський будинок – резиденція "графа Редукса", в якому знаходилася бібліотека з великою кількістю стародруків та цінних рукописів.

Брама на замкове подвір'я:

Брама з боку двору:

До замку примикав форум, де Мархоцький влаштовував "свята". Найвідомішим з них було свято на честь давньоримської богині землеробства Церери, хоча сам Мархоцький називав його святом жнив або обжинками.

Від форуму збереглися стіни, декілька башт і брама.

Башти:

Мури форуму:

Головна брама форуму:

Дві інші брами:

Криниця на подвір'ї:

До резиденції Мархоцького з долини Ушиці вела Тріумфальна арка:

Після конфіскації маєтку у Мархоцького в 1836 році власником замку став пан Стадницький, який тримав в Отрокові табун расових коней.

Замок оточував великий ландшафтний парк, на який граф виділив чималу суму.

За селом є ще одна з небагатьох пам’яток, яка залишилась від панування Сцибор-Мархоцького. Цей об’єкт, званий «Грота», теж має дотичність до культу, запровадженого графом. Пам’ятка складається із нижньої і верхньої «гроти», з’єднаних між собою підземним ходом, нині заваленим.

«Нижня грота» розташована на річці біля підніжжя природного амфітеатру, утвореного крутим схилом плато. Будівля має два яруси. Стіни верхнього ярусу, виконаного у вигляді альтанки, колись були оздоблені фресками. Нижній ярус масивніший, видовбаний у суцільній брилі вапняку, що виступає зі схилу.

«Верхня грота» також цілком видовбана у камені на зразок коридору із вікнами-отворами, що веде по периметру величезного заокругленого каменя. Один із виходів прикрито природним водоспадом, утвореним зі струмка, що бере початок високо на схилі.