З 30 травня у Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва експонується виставка фотографій "Одеса. Крізь війну та мир".
Нам усім випала нелегка доля жити в епоху змін та потрясінь.
Україна в полум’ї війни, розруха та обстріли мирних міст та селищ, безліч сімейних трагедій і разом з війною - життя. Навіть у такі страшні часи життя продовжується, тому що тільки через життя та кохання продовжується Рід та Народ. Ми повинні пройти свій шлях до Перемоги, до світлого життя без війни гідно!
З усіх видів візуального мистецтва – фотографія єдина, яка навічно фіксує точний та детальний зріз часу, момент нашого життя. Подію, яка вже залишилась позаду, яка вже стала швидкоплинним видінням, спогадом, фотограф перетворює в пам'ять.
До того ж – це єдина в світі професія, яка фіксує та друкує на фотопапері ПАМ'ЯТЬ!!!
І дуже багато (якщо не все!!!) в цій, збереженій для історії пам’яті, залежить від особистості фотографа.
Ця невеличка колекція фотографій одеських авторів покаже глядачам дороги війни та миру через особистий погляд фотографів: Бухмана Бориса, Куцького Олега, Милютіна Дмитра, Ганни Коренєвої та Олександра Сінельнікова.
Фотографії Бориса Бухмана – це війна без прикрас, це реальність нашого часу, кров та наші Герої-захисники. І попри біль, через розруху, в світлинах Бориса відчувається глибинна та незламна віра в Перемогу та надія на щасливе життя.
Дмитро Милютін, з притаманним одеситам гумором та любов’ю до братів наших менших (Охоронець кордону), показує будні нашого міста під час загрози окупації. Також ми бачимо тривожне море та безлюдний пляж військового часу. Символіка війни перемагає в окремо взятих фотографіях, але вже його пейзажі повертають нас до миру, до надії та любові, до рідної країни. Сприйняття війни, як Зла, яке необхідно перемогти, щоб повернутись до справжнього життя – лейтмотив фотографій Дмитра Милютіна.
Разом з тим, мирне життя – це багато різних справ та вчинків. І майстер жанрової фотографії Олександр Сінельніков показує нам буденні явища в таємничій красі та радості.
Фотографії Ганни Коренєвої – це жіночий погляд на світ, який оточує нас. На буденність, яку Ганна перетворює на свято. Погляд на любов та кохання, погляд на місто, на людину – все перетворюється на романтичну повість про нашу Одесу. Фотоповість про людяність, про особисте та спільне очима прекрасної майстрині фотографічної миті.
Фотографії Олега Куцького – це про наш час, наш вибір та нашу дорогу. Від фотографії з 90-х років «Куди йдемо» до сучасності. Через випробування долі, через труднощі та буремні події різних років – ми живемо, нескорені та віримо в майбутнє, в Перемогу та радість!
